Cerca

Newsletter

iscriviti alla newsletter

La tua mail*




ПОСЛАННЯ СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО СОБОРУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

 Православним людям і кожній людині доброї волі




 
ПОСЛАННЯСВЯТОГО І ВЕЛИКОГО СОБОРУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
Православним людям і кожній людині доброї волі
Ми звеличуємо і славимо Бога «милосердя і всякої втіхи» [2 Кор. 1:3], що сподобив нас зібратися в тиждень П'ятидесятниці (18-26 червня 2016 року) на острові Крит, де апостол Павло і учень його Тит проповідували Євангеліє в перші роки життя Церкви. Ми дякуємо Богові в Трійці за те, що Він благоволив нам завершити в одностайності труд Святого і Великого Православного Собору, скликаного Вселенським Патріархом Варфоломієм в однодумності з Предстоятелями Помісних Православних Автокефальних Церков.
Вірно наслідуючи приклад апостолів і Богоносних отців, ми знову заглибилися в Євангеліє свободи, заради якої нас визволив Христос (Гал. 5:1). Основою наших богословських обговорень була впевненість в тому, що Церква живе не для себе. Вона несе свідчення Євангелія благодаті та істини і пропонує всьому світові дари Божі: любов, мир, справедливість, примирення, силу Хреста і Воскресіння і сподівання на вічність.
1) Головним пріоритетом Святого і Великого Собору було проголошення єдності Православної Церкви. Наявна єдність має зміцнюватися і приносити нові плоди, спираючись на Божественну Євхаристію і апостольське спадкоємство Єпископів. Єдина Свята Соборна і Апостольська Церква є Божественно-людською спільнотою, передчуттям і досвідом есхатону в Божественній Євхаристії. Як безперервна П'ятидесятниця, вона є пророчим голосом, якого неможливо примусити мовчати, присутність і свідчення Царства Бога любові.
Православна Церква, вірна одностайному Апостольському Переданню і своєму сакраментальному досвіду, є справжньою спадкоємницею Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви, як це сповідується у Символі віри і підтверджується вченням Отців Церкви. Наша Церква у своїх таїнствах, зі Святою Євхаристією в осерді, переживає таїну Божественної ікономії.
Православна Церква втілює свою єдність і соборність «у Соборі». Соборність пронизує її організацію та спосіб прийняття рішень, визначає її шлях. Православні Автокефальні Церкви не є федерацією церков, але Єдиною Святою Соборною і Апостольською Церквою. Кожна помісна Церква, оскільки вона подає Євхаристію, є місцевою присутністю і проявом Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви. Що стосується православної діаспори в різних країнах світу, було прийняте рішення продовжити роботу Єпископських Асамблей до тих пір, поки не стане можливим здійснення канонічної строгості (акрівії). Ці асамблеї складаються з канонічних єпископів, які призначені кожною Автокефальною Церквою і залишаються підпорядкованими своїм Церквам. Належне функціонування цих єпископських асамблей гарантує дотримання православного принципу соборності.
В ході роботи Святий і Великий Собор підкреслив важливість Зібрань (Синаксисів) Предстоятелів, що вже мали місце, і запропонував зробити Святий і Великий Собор постійною установою, що буде скликатися кожні сім або десять років.
2) Як учасники Святої Євхаристії і молитовники за весь світ, ми повинні продовжувати «літургію після Божественної літургії» і нести свідчення віри близьким і далеким, згідно з ясною заповіддю Господа перед Його вознесінням: «будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Діян. 1:8). Нова євангелізація народу Божого в сучасних секуляризованих суспільствах і євангелізація тих, хто ще не дійшов до пізнання Христа, залишається постійним обов'язком Церкви.
3) Відповідно до свого обов'язку свідчити істину і свою апостольську віру, наша Церква надає великого значення діалогу, в першу чергу з неправославними християнами. Через це решта християнського світу точніше пізнає істинність Православного Передання, цінність святоотцівського вчення та літургійного життя і віри православних. Діалоги, що ведуть Православні Церкви, ні в якому разі не мають на увазі компроміс у питаннях віри.
4) Вибухи фундаменталізму в різних релігіях є виразом хворобливої релігійності. Тверезий міжрелігійний діалог значно допомагає розвитку взаємної довіри, миру і примиренню. Олія релігійного досвіду має бути використана для лікування ран, а не для розпалювання вогню воєнних конфліктів. Православна Церква рішуче засуджує розширення воєнного насильства, переслідування, вигнання і вбивство членів релігійних меншин, насильницьке навернення, торгівлю біженцями, викрадення людей, тортури і огидні кари. Вона засуджує руйнування церков, релігійних символів і пам'ятників культури. Особливо висловлює вона свою глибоку стурбованість з приводу становища християн і всіх переслідуваних меншин на Близькому Сході. Вона закликає уряди в цих регіонах захистити місцевих православних та інших християн і всі групи населення, що мають невідчужуване право залишатися у своїх країнах як громадяни з рівними правами. Наш Собор звертається до всіх сторін негайно докласти систематичних зусиль, щоб припинити воєнні конфлікти на Близькому Сході і всюди, де продовжуються збройні зіткнення, і надати можливість всім переміщеним особам повернутися до своїх домівок.
Ми звертаємо наш заклик особливо до зверхників світу сього діяти так, щоб мир і справедливість переважали у рідних країнах біженців. Ми закликаємо цивільні влади, громадян і православних християн у країнах, де переслідувані знаходять притулок, продовжувати допомагати їм на межі або навіть за межею своїх можливостей.
5) Сучасна секуляризація шукає автономію людини від Христа і духовного впливу Церкви, який вона безпідставно ототожнює з консерватизмом. Але західна цивілізація несе на собі незгладний відбиток тривалого внеску християнства. Більше того, Церква висвітлює рятівне значення Христа, Боголюдини, і Його Тіла як місця і способу жити у свободі.
6) На відміну від сучасного підходу до шлюбу, Православна Церква розглядає нерозривні любовні стосунки чоловіка й жінки як «велику таємницю ... Христа і Церкви». Так само вона називає сім'ю, що виникає з цих стосунків і є єдиною гарантією виховання дітей, «малою церквою».
Церква завжди підкреслювала цінність самообмеження. Але християнська аскеза докорінно відрізняється від будь-якого дуалістичного аскетизму, який відсторонює людину від життя і людей. Навпаки, Церква пов'язує аскезу із сакраментальним церковним життям. Самообмеження стосується не лише чернечого життя. Аскетичний етос властивий християнському життю в усіх його проявах.
**
Святий і Великий Собор, крім конкретних тем, про які він ухвалив рішення, коротко відзначає такі важливі сучасні питання:
7) Що стосується зв’язків між християнською вірою і природничими науками, Православна Церква уникає контролю над науковими дослідженнями і не займає ту чи іншу позицію стосовно кожного наукового питання. Вона дякує Богові за дар вченим розкривати невідомі виміри Божественного створіння. Сучасний розвиток природничих наук і технологій призвів до радикальних змін у нашому житті. Він надає значні переваги, такі як полегшення повсякденного життя, лікування важких захворювань, спрощення комунікації між людьми, освоєння космічного простору і т. ін. Однак, незважаючи на це, він має і багато негативних наслідків, таких як маніпуляція свободою, поступова втрата цінних традицій, руйнування природного середовища і відкидання моральних цінностей. Наукове знання, хоч би як швидко воно не просувалося, не мотивує людської волі, не дає відповіді на серйозні моральні й екзистенційні питання та, на пошуки сенсу життя і світу. Такі питання потребують духовного підходу, який Православна Церква намагається забезпечити через біоетику, засновану на християнській етиці і святоотецькому вченні. Разом із своєю повагою до свободи наукового дослідження Православна Церква, підкреслюючи гідність людини та її божественне призначення, в той же час указує на небезпеку, приховану в деяких наукових досягненнях.
8) Очевидно, що сучасна екологічна криза зумовлена духовними й моральними причинами. Її коріння пов'язані з жадібністю й егоїзмом, які призводять до бездумного використання природних ресурсів, забруднення атмосфери шкідливими речовинами і зміни клімату. Християнська відповідь на цю проблему вимагає покаяння у зловживаннях, аскетичного настрою як протиотрути проти надмірного споживацтва, але водночас — культивування свідомості, що людина є «домоправителем», а не власником творіння. Церква ніколи не перестає підкреслювати, що майбутні покоління також мають право на природні ресурси, які дав нам Творець. З цієї причини Православна Церква бере активну участь у різних міжнародних екологічних ініціативах і призначила 1 вересня днем молитви про захист навколишнього природного середовища.
9) Проти нівелювання та безособової стандартизації, що стимулюється у різні способи, Православ'я пропонує повагу до конкретних особливостей окремих людей і народів. Воно також виступає проти перетворення економіки на щось незалежне від основних потреб людини, на якусь самоціль. Прогрес людства пов'язаний не лише з підвищенням рівня життя чи економічним розвитком на шкоду духовним цінностям.
10) Православна Церква не втручається в політику. Її голос залишається самостійним, але й пророчим, як благотворне втручання в ім'я людини. Права людини сьогодні перебувають в центрі політики як відповідь на соціальні та політичні кризи і струси, яка прагне захистити громадянина від свавілля державної влади. Наша Церква додає до цього зобов'язання і відповідальність громадян, а також необхідність постійної самокритики з боку як політиків, так і громадян для поліпшення суспільства. І перш за все вона підкреслює, що православний ідеал щодо людини перевищує горизонт встановлених прав людини і що «найвищою за все є любов», як відкрив Христос і як всі вірні, що слідують за Ним, знають це зі свого досвіду. Церква наполягає також, що основоположним правом людини є захист релігійної свободи, а саме свободи совісті, віросповідання й релігії, однаково кожної окремої людини і спільнот, в приватному та суспільному житті, право на свободу богослужіння і практики, право виявляти назовні свою релігію, а також право релігійних громад на релігійну освіту і повноцінну діяльність і виконування ними своїх релігійних обов'язків, без будь-якого прямого або непрямого втручання з боку держави.
11) Православна Церква звертається до молоді, що прагне повноти життя у свободі, справедливості, творчості та любові. Вона закликає їх свідомо приєднатися до Церкви Того, Хто є Істиною і Життям. Прийти, приносячи до церковного тіла свою життєздатність, свої тривоги і турботи та свої очікування. Молодь — це не лише майбутнє, але й динамічне і творче сьогодення Церкви, як на місцевому, так і на світовому рівні.
12) Святий і Великий Собор відкрив наш горизонт до сучасного різноманітного й багатогранного світу. Він підкреслив нашу відповідальність в місці та часі, а тим більше у перспективі вічності. Православна Церква, зберігаючи недоторканою свою сакраментальну і сотеріологічну природу, чутлива до болю, лиха і заклику до справедливості і миру народів світу. Вона звіщає «день-у-день Його спасіння», повідає «між племенами Його славу, між усіма народами Його діла предивні» (Псалом 95/96).
Помолімося, щоб «Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної Своєї слави у Христі, Він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалив, утвердив, зміцнив, утривалив. Йому слава й сила по віки вічні! Амінь» (1 Петра 5:10-11).
† Варфоломій Константинопольський, голова
† Феодор Александрійський
† Феофіл Єрусалимський
† Іриней Сербський
† Даниїл Румунський
† Хризостом Кіпрський
† Єронім Афінський та всієї Греції
† Савва Варшавський та всієї Польщі
† Анастасій Тиранський, Дурреський та всієї Албанії
† Ростислав Прешовський, Чеських земель і Словаччини
 
Делегація Вселенського Патріархату
† Лев Карельский та всієї Фінляндії
† Стефан Таллінський та всієї Естонії
† Старець-Митрополит Іоанн Пергамський
† Старець-Архієпископ Димитрій Американський
† Августин Германський
† Іриней Критський
† Ісайя Денверський
† Алексій Атлантський
† Яків Принцевих островів
† Йосип Прикониський
† Мелітон Філадельфійський
† Еммануїл Гальський
† Нікіта Дарданельський
† Миколай Детройтський
† Герасим Сан-Франциський
† Амфілохій Кісамський і Селінський
† Амвросій Корейський
† Maксим Селіврійський
† Амфілохій Адріанопольський
† Калліст Діоклійський
† Антоній Ієрапольський, глава українських православних у США
† Йов Телмиський
† Йоанн Харупольський, глава Патріаршого Екзархату православних парафій російської традиції в Західній Європі
† Григорій Ніський, глава карпаторуських православних у США
 
Делегація Александрійського Патріархату
† Гавриїл Леонтопольський
† Макарій Найробський
† Йона Кампальський
† Серафим Зімбабвійський і Ангольський
† Александр Нігерійський
† Феофілакт Трипольський
† Сергій Миса Доброї Надії
† Афанасій Киринський
† Алексій Карфагенський
† Єронім Мванський
† Георгій Гвінейський
† Миколай Ермупольський
† Димитрій Іринупольький
† Дамаскін Йоганнесбургський і Преторійський
† Наркис Аккрський
† Еммануїл Птолемейський
† Григорій Камерунський
† Никодим Мемфіський
† Мелетій Катангський
† Пантелеймон Браззавільський і Габонський
† Інокентій Бурундійський і Руандський
† Хризостом Мозамбікський
† Неофіт Ніерський і Кенійських гір
 
Делегація Єрусалимського Патріархату
† Венедикт Філадельфійський
† Аристарх Константинський
† Феофілакт Йорданський
† Нектарій Амфидонський
† Філумен Пельський
 
Делегація Сербської Церкви
† Йоанн Охридський і Скопійський
† Амфілохій Чорногорський і Приморський
† Порфирій Загребський і Люблянський
† Василій Сремський
† Лукіан Будімській
† Лонгин Новограчаницький
† Іриней Бачський
† Хризостом Зворницький і Тузлинський
† Юстин Жичський
† Пахомій Вранський
† Йоанн Шумадійський
† Ігнатій з Браничевський
† Фотій Далматинський
† Афанасій Біхачський і Петровацький
† Йоанникій Нікшичський і Будимлянський
† Григорій Хахумський і Герцеговинський
† Мілютін Вальєвський
† Максим Західної Америки
† Іриней Австралії і Нової Зеландії
† Давид Крушевачський
† Йоанн Славонський
† Андрій Австрії та Швейцарії
† Сергій Франкфуртський і Германський
† Іларіон Тимокський
 
Делегація Румунської Церкви
† Феофан Яський, Молдавський і Буковинський
† Лаврентій Сібіуський і Трансільванський
† Андрій Вадський, Фелеаксьский, Клужський, Альбійський, Крисанський і Марамурешський
† Іриней Краєвський і Олтенійський
† Йоанн Тімішоарський і Банатський
† Йосип Західної і Південної Європі
† Серафим Німеччини і Центральної Європи
† Нифон Тирговішський
† Іриней Альба-Юльський
† Йоахим Романський і Бакеуський
† Кассіан Нижньо-Дунайський
† Тимофій Арадський
† Миколай Американський
† Софроній Орадийський
† Никодим Страхайський і Северинський
† Віссаріон Тулчинський
† Петроній Селажський
† Силуан Угорський
† Силуан Італійський
† Тимофій Іспанський і Португальський
† Макарій Північної Європи
† Варлаам Плоештський, вікарій Патріарха
† Еміліан Ловіштенський, вікарій Архиєпископа Римнікського
† Йаонн Касссіан Вичинський, вікарій Архієпископа Північної і Південної Америки
 
Делегація Кіпрської Церкви
† Георгій Пафоський
† Хризостом Китийський
† Хризостом Кіринійський
† Афанасій Лімассольський
† Неофіт Морфський
† Василій Константський і Аммохостський
† Нікіфор Кікський і Тіллірійський
† Ісайя Тамасський і Ориниський
† Варнава Триміфунтський і Левкарійський
† Христофор Карпасийський
† Нектарій Арсинойський
† Миколай Амафунтський
† Епіфаній Лидрський
† Леонтій Хитрський
† Порфирій Неапольский
† Григорій Месаорійський
 
Делегація Елладської Церкви
† Прокопій Філіппійський, Неапольський і Тассоський
† Хризостом Перістерійський
† Герман Ілійський
† Александр Мантінійський і Кінурійський
† Ігнатій Артийський
† Дамаскін Дидимотихійський, Орестіадський і Суфлійський
† Алексій Нікейський
† Єрофей Навпактський і Святовласійський
† Євсевій Самоський і Ікарійський
† Серафим Касторійський
† Ігнатій Димітріадський і Алмирський
† Никодим Кассандрійський
† Єфрем Ідрський, Спетський і Егінський
† Феолог Серський і Негітський
† Макарій Сидирокастронський
† Анфім Александрупольський
† Варнава Неапольський і Ставропольський
† Хризостом Мессинський
† Афінагор Ілійський, Ахарнийський і Петрополійський
† Йоанн Ланкадаський, Літійський і Рентинийський
† Гавриїл Новоіонійський і Філадельфійський
† Хризостом Нікопольський і Превезійський
† Феокліт Єрисоський, Афонський і Ардамеріонський
 
Делегація Польської Церкви
† Симон Лодзинський і Познанський
† Авель Люблінський і Холмський
† Яків Білостокський і Гданський
† Георгій Семятичський
† Паісій  Горлицький
 
Делегація Албанської Церкви
† Йоанн Корчинський
† Димитрій Гірокастринський
† Миколай Аполлонійський і Фієрський
† Антоній Ельбасанський
† Нафанаїл Амантійський
† Астій Вілідський
 
Делегація Церкви Чеських земель і Словаччини
† Михаїл Пражський
† Ісайя Шумперкський
† Єремія Швейцарський, глава Секретаріату Всеправославного Святого і Великого Собору
 
© Відкритий Православний Університет, переклад

 


Dona l'otto per mille

Santi di oggi

i santi di oggi 24-07-2019

i santi di domani 25-07-2019

Condividi

Bookmark This

Follow Us

TOP